Микола Андрійович — людина, яка несе тягар життя на своїх плечах: пенсіонер, овдовілий, батько єдиного сина і донедавна відданий дідусь.
Але все руйнується того дня, коли його син Валерій починає відчувати тиск з боку дружини Ольги, яка просить його покинути власний дім.
Їхнє спільне життя стає нестерпним.
Ольга, зі своїм холодним та контролюючим характером, ніколи не підвищує голос і не влаштовує скандалів.
Вона просто відштовхує Миколу з ніжною жорстокістю — знімає його книги з полиці, вважає його улюблене крісло «непотрібним», змушує зникнути його улюблений чайник.
Потім йдуть коментарі:
«Тобі слід більше виходити на вулицю; свіже повітря тобі піде на користь».
Далі йдуть більш прямі пропозиції:
«Краще було б жити з тіткою за містом або в пристойному місці».
Микола зрозумів, що потрібно. Він зібрав те, що залишилося, промовчав і пішов.
Без докорів, без сліз. Тільки ображена гордість і тихе серце.
